Міжусобна війна синів Баязида І - Муса Челебі (1411-1413)

Міжусобна війна синів Баязида І - Муса Челебі

(1411-1413)

Муса Челебі був четвертим сином султана Баязида І від його дружини Давлет Шах-хатун. В червні 1402 р. він разом з батьком прийняв участь у Ангорській битві проти Тимура. Битва закінчилася катастрофічно і султан, разом з чотирма синами потрапив у полон до середньоазійського Тамерлана. Після року моральних принижень і знущань, султан Баязид Блискавичний помер у полоні. Муса в цей час перебував у в’язниці Тимурового палацу.

Тимуриди розорювали Анатолію, палили села, грабували населення і забирали в рабство – це тривало з 1402 до 1403 р. Та в спустошених землях довго перебувати було неможливо, і через рік Тимур почав поступово повертати свою величезну армію додому. Для того щоб не допустити відновлення Османської гегемонії в регіоні, Тимур Ленг зробив незалежними бейлики Айдин, Герміян, Караман та декілька дрібніших. Частину володінь Тимур залишив спадкоємцям Османа, розділивши їх на чотири частини:  Іса Челебі отримав Бурсу, Мехмед Челебі Амасью, а наймолодший Муса був відданий на виховання герміянському еміру Якубу. Старший син Баязида, Сулейман Челебі утвердився в Румелії і готувався відібрати силою володіння своїх братів.

Поки між собою воювали Іса та Сулейман Челебі, в Анатолії почав діяти Мехмед. Він змусив еміра Герміяна передати йому Мусу і той став проживати при дворі брата в Амасьї. Поки Муса був змушений сидіти під домашнім арестом в палаці, його брати Сулейман, Іса та Мехмед почали міжусобну війну за титул султана. Першою жертвою цієї війни став Іса – він отримав ряд поразок від військ Сулеймана, потрапив у полон і був страчений в 1405 р. Після його вбивства почалося відкрите протистояння між Сулейманом та Мехмедом за анатолійські володіння.

Міжусобна війна синів Баязида І

В 1409 р. за наказом брата Мехмеда, Муса відправився в Румелію, воювати в тилу проти Сулеймана. На кораблі Мусу відвезли з Синопу до Валахії, де він був приємно прийнятий господарем Мірчею Старим. Волоський господар Мірча І Старий погодився надати Мусі військову допомогу в боротьбі за владу і видав за нього заміж свою дочку. В тому ж 1409 р. Муса Челебі, на чолі волоського війська переправився через річку Дунай і вторгся у володіння старшого брата, поки він був з армією в Анатолії. Муса оточив фортецю Месембрію, але не зміг її взяти. В середині лютого 1410 р. Муса переміг Серудж-пашу, вірного воєначальника Сулеймана, в битві при Ямболі і зайняв півострів Галліполі. Новини про бунт у тилу швидко досягли ставки Сулеймана Челебі – він наказав військам негайно переправлятися  на Балкани і в першій ж битві розгромив загони Муси при Космідіоні. Сталося це в середині червня 1410 р. Сербські союзники зрадили Мусу, перейшовши на сторону Сулеймана, якого вважали сильнішим претендентом на посаду правителя. Але через пияцтво Сулеймана та інертність у державних справах, він дуже скоро втратив повагу своїх беїв. Муса вирішив цим скористатися і почав агітувати повстання “на захист віри” – поступово воїни Сулеймана стали переходити на бік молодшого брата. На початку 1411 р. Муса Челебі з військом вирушив походом на Едірне, звідки його старший брат спробував утекти. Але невдалого правителя спіймали і вбили в дорозі. Муса вступив у Едірне без бою і проголосив себе султаном.

Правління Муси Челебі

Утвердившись у столиці, Муса Челебі виступив великим походом проти Сербії. Він розорив і пограбував міста тих князів, що недавно зрадили його, підтримавши у війні Сулеймана. З Сербії султан Муса виступив на візантійське місто Фессолоніки і захопив його штурмом. В обороні міста брав участь син покійного Сулеймана Челебі, Орхан. Коли він потрапив у полон, Муса наказав його осліпити. Турки почали захоплювати візантійські замки вздовж річки Стримон. Після цього Муса вторгся в Північну Грецію, де захопив у полон візантійського намісника Іоанна Палеолога.

В 1411 р. Муса Челебі зібрав великі сили, підійшов до Константинополя і взяв місто в облогу. Візантійський імператор Мануїл ІІ Палеолог звернувся за допомогою до Мехмеда Челебі, брата Муси, який в цей час підкорював своїй владі малоазійські володіння турків. В 1412 р. візантійський флот допоміг армії Мехмеда переправитися через Босфор на європейський берег. Перші сутички не принесли успіху ні одному з братів, тому Мехмед відступив у Анатолію. Через деякий час Мехмед відновив свої сили і почав діяти – він уклав союз з князем Сербії і почав наступ проти Муси. Шпигунам Мехмеда вдалося таємно навернути на свою сторону деяких беїв і воєначальників Муси. Турецький намісник Фессолонік, взагалі, відкрито перейшов на бік Мехмеда.

В 1413 р. Мехмед висадився з військом у Фракії, де до нього приєдналися перебіжчики від султана Муси. Поповнивши своє військо він вирушив походом на Едірне, але столичний гарнізон відмовлявся здатися. Тоді, розгніваний Мехмед об’єднавсі з сербами і рушив проти військ Муси в Македонію. В липні 1413 р. у битві на річці Маріці Муса Челебі був розбитий. Під час битви він втратив руку, але зміг втекти до Валахії, де й помер. За іншою версією, Муса потрапив у полон і був вбитий за наказом Мехмеда. Після його смерті, Мехмед Челебі об’єднав зруйнований султанат і всі землі Османів під своєю владою.