Монгольська навала та розпад Румського султанату

Монгольська навала та розпад Румського султанату

Румський султанат на початку ХІІ ст. переживав важку кризу, пов’язану з міжусобною боротьбою за владу та конфліктами з сусідами. Незважаючи не це, султану Кей-Кубаду І вдалося призупинити розпад держави і навіть завоювати нові володіння, в тому числі Крим. Та небезпека для Руму, згодом прийшла зі Сходу. В 1231-1232 рр. на східні кордони сельджуків, здійснили серію набігів монголи – уже тоді весь світ знав їх як жорстоких завойовників. Султан почав активно готуватися до війни.

В 1236 р. від монгольського хана Угедея прийшли посли з вимогою платити данину і підкоритися, але Кей-Кубаду І вдалося відмовитися від сплати та укласти мирний договір при умові символічного васалітету. Досвідчений султан усвідомлював загрозу, яку несли в собі монголи, тому всіляко намагався уникнути з ними війни. Та мир не тривав довго – 1237 р. Кей-Кубад І помер, а монголи відмовилися продовжувати договір з новим султаном.

Кей-Хосров ІІ (1237-1246)

Кей-Хосров ІІ прийшов до влади після того як отруїв свого батька Кей-Кубада І, в 1237 р. Ставши правителем він почав пошук союзників для війни з монголами – свою сестру, султан видав заміж за Малік-Азіза, сина аюбідського правителя Алеппо Мухаммада. Сам він женився на Мухаммадовій дочці а другою дружиною взяв собі Тамару, дочку грузинської цариці Русудан.

Правителем Кей-Хосров ІІ був слабохарактерним, тому все при ньому вирішував емір Саад ад-Дін Кепек. Свої перші успіхи, молодий султан отримав на східних кордонах. Він здобув дві перемоги – при Диярбакирі й Тарсі. Кілікія, Алеппо та Трапезундська імперія визнавали себе васалами конійських Сельджукідів. Ситуація, нібито, була під контролем. Та одночасно із цим, східні землі султанату швидко наповнювалися біженцями, що рятувалися від монголів. Це негативно відзначалося на місцевому населенні, яке часто потерпало від пограбувань небажаними гостями. Жителі просили допомоги в султана і Кей-Хосров ІІ всіляко намагався не пропускати у свої землі біженців.

Повстання Баба Ісхака 1239

У східних провінціях Румського султанату, кочівники-тюрки, що тікали від монголів, у 1239 р. підняли повстання. Очолив його суфійський шейх Баба Ісхак. Він проголосив себе “послом Аллаха” і закликав мусульман-шиїтів скинути сунітського султана-тирана Кей-Хосрова ІІ. Повстанці розбили першу армію, відправлену проти них і захопили місто Амасію. З важкими зусиллями Кей-Хосров ІІ придушив це постання – всіх учасників з сім’ями, крім дітей до трьох років, наказав вирізати.

Початок монгольського вторгнення

В 1241 р. помер хан Угедей, тому Кей-Хосров ІІ вирішив що монголам не вистачить сил виступити проти нього і відмовився виплачувати символічну данину. Дізнавшись про це, нойон Байджу, наказав султану негайно приїхати в ставку хана та здати заручників із знатних сімей. Кей-Хосров ІІ відмовився! Питання вторгнення тепер було лише питанням часу. Коли монголи почали спустошувати східні області, султан вирішив діяти агресивно, вдаривши по Грузинському царству, яке на той час уже було васалом монголів. Та це на хід війни ніяк не вплинуло. В кінці 1241 р. монголи взяли в облогу місто Ерзурум. На нього вони витратили два місяці часу. На початку 1242 р. Байджу захопив Ерзурум, пограбував і спалив. Кей-Хосров зрозумів, що потрібно давати монголам вирішальний бій, інакше вони зруйнують всі його володіння.

Битва при Касе-дазі 1243

Кей-Хосров ІІ наказав своїм васалам, еміру Алеппо та трапезундському імператору, привести підкріплення – він готувався вдарити по монголах і для цього був готовий зібрати величезну армію. Підкріплення прийшли з Абхазії, Вану, Кіпру та Генуї. Прибули тисяча воїнів з Нікейської імперії. Чисельність об’єднаних сил складала до 70 тисяч воїнів. На противагу їм, монгольська армія Байджу нараховувала всього 30-40 тисяч.

В кінці червня 1243 р. обидва війська зійшлися в ущелині біля Касе-дагу (“Лисої гори”), в 60 км від Сивасу. Битва тривала цілу добу – монголи постійно атакували і відступали, заманюючи в засідки й засипаючи градом стріл сельджуків. Найбільше втрат зазнали грузини і вірмени. До вечору стріли монголів поклали на землю велику кількість мертвих ворогів. Сельджукська армія запанікувала – з’явилися перші дезертири. Одним з перших, хто втік з поля бою, був султан Кей-Хосров ІІ. Дізнавшись про це, його воїни побігли вслід, зазнаючи втрат від монголів, що не бажали втрачати здобич. Султанський табір, продовольство, прапор із зображенням лева – все  дісталося монголам.

Монголи продовжили свій наступ, а оборонити султанат від них було нікому. Місто Кайсері вони зруйнували за спротив! Ерзиджан, Сивас і Тюріке здалися без бою. Розуміючи, що згодом орда зруйнує все, султан відправив на переговори свого великого візира і тому ледве вдалося переконати Байджу укласти мир. Було домовлено про наступне: Кей-Хосров ІІ сплачуватиме данину (12 міліонів гіперперопів, 500 метрів шовку, 500 верблюдів і 5000 баранів). Ця угода дозволила залишити у складі Румського султанату вцілілі землі.

В 1244 р. Кей-Хосров ІІ отримав ярлик на правління від хана Батия. Але довго він цим правом не встиг покористуватися. В 1245/1246 р. султан був убитий своїми придворними – в країні почалася повна анархія.

Міжусобна війна тріумвірату (1246-1261)

Кей-Кавус ІІ (1246-1261), Килич-Арслан ІV (1246-1265), Кей-Кубад ІІ (1246-1257)

Згідно із заповітом покійного султана, його наступником мав стати молодий син Ала ад-Дін Кей-Кубад. Але головний візир Шамс ад-Дін Ісфахані виступив на підтримку старшого сина Із ад-Діна Кей-Кавуса – сина від наложниці, дочки грецького священика. В 1246 р. візир стратив усіх незгідних з ним емірів і посадив на трон Кей-Кавуса ІІ. Одразу ж після цього він уклав союз із нікейським імператором.

Після цього перевороту, середній син покійного Кей-Хосрова ІІ, Рукн ад-Дін Килич-Арслан, із кількома емірами відправився в Каракорум. Там, на курултаї 1246 р., коли вибирали нового хана Гуюка, їм вдалося переконати його щоб віддав ярлик на правління саме Килич-Арслану IV. Гуюк погодився і навіть видав наказ стратити великого візира Шамс ад-Діна.

В 1249 р. Килич-Арслан IV був визнаний султаном а великого візира-узурпатора Шамс ад-Діна Ісфахані стратили. Проте хан Гуюк цього ж року помер, залишивши без підтримки Килич-Арслана IV,  тому обидві сторони, не маючи переваги в силі, домовилися про співправління та умовний поділ території між собою.

В 1254 р. ситуація знову загострилася – еміри зібралися в Кайсері та вирішили проголосити єдиним султаном Килич-Арслана IV. Почалися довгі переговори, які не принесли ніякого результату. 1254-1255 рр. між Кей-Кавусом ІІ і Килич-Арсланом IV почалася війна за владу. Перший опирався на союз із греками, другий – на монголів. В першій битві Килич-Арслан IV був розбитий і ув’язнений у фортеці Бургла. Цей факт накликав на султанат неабиякий гнів монголів, що його підтримували. Під придуманим приводом, на кінець 1255 р. нойон Байджу почав вторгнення в землі Румського султанату. Кей-Кавус ІІ зібрав військо і виступив назустріч. 14 жовтня 1256 р. біля міста Аксарай відбулася битва, в якій візантійський загін під командуванням Михаїла Палеолога взяв участь на боці конійського султана. Та допомога греків не врятувала становища – сельджуки були розбиті. Кей-Кавус ІІ утік до Нікеї, під захист імператора Феодора ІІ Ласкаріса, а монголи звільнили Килич-Арслана IV і проголосили його єдиним султаном. 

Кей-Кавус ІІ не здався – в січні 1257 р. він повернувся з нікейською армією і захопив Іконій. Покращувало шанси Кей-Кавуса укріпитися при владі те, що 1257 р. молодший його брат Кей-Кубад ІІ, був убитий коли повертався з орди – тепер потрібно було здолати тільки Килич-Арслана IV.

Хулагу, правитель монголів на Близькому Сході, щоб зупинити міжусобиці у своїх васалів, викликав обох братів до себе в ставку. В серпні 1258 р. він наказав їм обом взяти участь у поході на північ Сирії. Після походу хан пробачив Кей-Кавусу ІІ його зраду, але згодом запідозривши в тому, що він зв’язався з єгипетськими мамлюками, надав війська Килич-Арслану IV щоб іти походом на брата. Кей-Кавус ІІ був змушений тікати з Коньї в Анталью, а потім в Константинополь. На короткий час єдиним султаном став Килич-Арслан IV.

Міжусобна війна закінчилася не в султанаті а на політичній арені. 1261 р. візантійський імператор Михайло VII Палеолог і хан Хулагу домовилися про мир, а умовою цього миру була вимога щоб імператор Михайло взяв під арешт Кей-Кавуса ІІ та не дозволяв йому покидати Константинополя. Басилевс пожертвував своїм союзником але виконав вимогу. В 1264 р. султан Килич-Арслан IV, несподівано звернувся з проханням до хана Берке і той разом з болгарами звільнив Кей-Кавуса з полону. Останні свої дні він дожив у Орді.

З 1260 до 1265 р. єдиним султаном залишався Килич-Арслан IV. Монголи пильно за ним спостерігали, хоч він і не планував нічого проти них. Та незважаючи на вірність, в 1265 р., хан наказав великому візиру Сулейману перван Муін ад-Діну вбити султана а на престол посадити його малолітнього сина.

Кей-Хосров ІІІ (1264-1283)

Коли його батька Килич-Арслана IV убили, Кей-Хосров був ще малою дитиною. Цим скористалися монголи і великий візир Сулейман перван Муін ад-Дін. Управителем при неповнолітньому султані, за підтримки хана, проголосили візира-вбивцю. Та утвердившись при владі, Сулейман зрадив монголів. Він вступив у переговори з мамлюкським султаном Бейбарсом І і домовився разом вигнати монголів з Малої Азії – єгипетський правитель обіцяв, що за це потім визнає Сулеймана султаном. В 1276/1277 р. спільними силами мамлюки та сельджуки розбили монголів біля Ельбістану та вступили в Конью. Але коли мамлюки повернулися в Єгипет, Сулеймана вбили власні еміри, за наказом монгольського намісника.

 Навіть після смерті узурпатора, спадкоємець трону Кей-Хосров ІІІ не мав влади над власною державою. Румський султанат почав поступово розпадатися – центральна влада не могла контролювати сепаратистські тенденції впливових емірів. В Синопі утвердилися нащадки Сулеймана Муін ад-Діна, в Афьон-Карахісарі – діти візира Сахіб Ати. Єдиним вірним султану залишився емір Осман. В 1283 р. султан Кей-Хосров ІІІ помер, залишивши спадкоємцем свого племінника Кей-Кубада.

Остаточний розпад Румського султанату

Кей-Кубад ІІІ (1283-1302), Масуд ІІ (1283-1298), Масуд ІІІ (1298-1308)

Ставши султаном, Кей-Кубад ІІІ був змушений розділити володіння з двоюрідним братом Масудом ІІ, і лише після його смерті в 1298 р., став єдиним правителем султанату. Але цього ніяк не хотів визнати син померлого Масуда ІІ, Масуд ІІІ. Нова міжусобна війна була дуже короткою – Кей-Кубад ІІІ помер в 1302 р., а Масуда ІІІ вбили еміри в місті Кайсері 1308 р. Нащадків жоден з них не залишив! Румський султанат розпався на окремі бейлики, що ворогували між собою – колишня могутня держава Анатолії була знищена не стільки монголами, як міжусобицями. Та на уламках Руму уже готувався до сходження новий завойовник..