Хімічна атака на Хан-Шейхун 2017

Хімічна атака на Хан-Шейхун 2017

Зважаючи на актуальність у сучасній політиці проблеми застосування хімічної зброї, в зв'язку з трагедією, що сталася у Думі 7 квітня 2018 р., варто переглянути деякі її передумови. Під час цієї статті я спробую звернути вашу увагу на той факт, що хімічна атака на Думу була не першим, і не найбільшим фактом використання нервово-паралітичних газів режимом сирійського президента Башара аль-Асада та його союзника Володимира Путіна.

У 2013 р., після тривалих погроз з Європи, Башар Асад взяв на себе забов'язання перед європейською спільнотою, припинити розробку хімічної зброї і знищити всі її запаси. Але, як стверджує американська розвідка, сирійський уряд зберіг значну кількість бойових отруйних речовин та засобів для їх використання. Колишній сирійський генерал, який втік з Сирії в 2013 р., Захер ас-Сакат, дав відкрите інтерв'ю, у якому розповів, що за наказом президента Асада було переховано по таємних базах близько 2 000 тон хімікатів. Серед них значне місце займав нервово-паралітичний газ зарин. На прихованих складах залишилися авіаційні бомби начинені зарином та хлорином, а також боєголовки ракет типу "Скад". Командування Сирійської Арабської республіки мало намір застосувати отруйні речовини у випадку якщо військовою силою не вдасться вибити опозиційні війська із зайнятих ними територій. Ці засоби вважалися крайньою, але необхідною мірою. 

В березні 2017 р. опозиційні до режиму Асада війська почали наступ на півночі провінції Хама. Щоб зупинити цей наступ, регулярна армія, 25 березня 2017 р. скинула першу хімічну бомбу, начинену хлором  на будівлю лікарні в місті аль-Латаміна. Від бомбового удару загинуло три особи (лікар Алі Дервіш із пацієнтами). Пошкоджень та зараження зазнали ще 35 осіб. Світ ще не встиг звернути увагу на цю подію, як 30 березня 2017 р., літаки Асада здійснили новий авіаційний удар по місту аль-Латаміна. Проте цього разу, бомби несли не хлорин а зарин. В результаті атаки постраждали 70 осіб. Але цим нападам було далеко до того що пішло далі..

4 квітня 2017 р., близько 06.40-06.50, коли більшість місцевих жителів перебували вдома, по місту Хан-Шейхун було випущено чотири ракети, в одній з яких містився отруйний газ.

Погода була дуже гарною - сонячною і безвітряною. Небо було ясним. Та скоро цей спокій пропав. Ракета з хімікатами потрапила в житловий квартал, у північній частині міста. Не одразу, налякані вибухом люди, зрозуміли всю небезпеку. Очевидці повідомляли, що газ почав відчуватися у вигляді дивного запаху лише через 10 хвилин після вибуху. Після запаху почали проявлятися видимі симптоми хімічного отруєння. Ті, хто був на місці удару, почали задихатися. В одних з рота текла слина, інші відчували сильне подразнення дихальних шляхів, деякі падали з сильними конвульсіями. Явище спричинило страшну паніку на вулицях міста.

На сьогодні встановлено, що атака була здійснена двома літаками Су-22, сирійських ВПС, які вилетіли з аеродромів бази Шайрат. Очевидним є той факт, що наказ про таку атаку міг бути ухвалений тільки на самому верху. Керував літаком, генерал Мохамед Хасурі, якого підозрюють у причетності до попередньо перерахованих атак. Американська розвідка встановила, що невдовзі після атаки, Мохамед Хасурі отримав привітання з Генерального штабу  сирійської армії. Офіційно це привітання звучало наступним чином: "За успішну ліквідацію сховищ Аль-Каїди у Хан-Шейхуні".

Після чотирьох вибухів, медичні працівники, що допомагали потерпілим помітили симптоми отруєння. Вони надавали допомогу проти ураження хлорином (до цього асадівські літаки скидали тільки хлорин, який убивав у закритих приміщеннях), але згодом помітили що джерело отруєння не хлорин.

На відкритому просторі хлорин діє слабше ніж у закритих приміщеннях, а після цієї атаки люди помирали прямо на вулиці, на відкритому повітрі. Ніяких візуальних фізичних пошкоджень у жертв не спостерігалося. Характер смерті вказував на те, що використана речовина має нервово-паралітичну дію, тобто це зарин або зариноподібний аналог. У потерпілих були виявлені такі симптоми, як звуження зіниць, холод в кінцівках, конвульсії, виділення темно-жовтої піни і крові з рота, зниження частоти серцевих скорочень, низький тиск. 

Перші волонтери місцевої цивільної оборони, які прибули на місце вибуху на півночі міста відразу ж відчули на собі дію отруйної речовини. Друга та третя команда рятівників, які дістались вогнища зараження, вдягнули тільки звичайні марлеві пов'язки на обличчя. За інформацією, опублікованою в соціальних мережах після атаки, особи, котрі надавали першу допомогу і які здійснювали евакуацію, також зазнали труднощів з диханням, а деякі непритомніли після контакту з жертвами.

  Діти помирали у судомах, намагаючись схопити повітря посинілими губами. Всюди, на дахах та всередині будинків, у підвалах, на вулиці, лежали тіла загиблих. Медичні джерела в Ідлібі відразу після нападу повідомили, що понад 58 осіб, включаючи 11 дітей, були вбиті, ще більше 300 зазнали поранень.

До 7:30 ранку близько 100 поранених були доставлені в місцевий польовий госпіталь. Директор відділу охорони здоров'я провінції Ідліб Мохамад Фірас аль-Жунді заявив, що у постраждалих спостерігається задуха, рідина в легенях, втрата свідомості, спазм і параліч. Через кілька годин після хімічної атаки, приблизно об 13:10 години за місцевим часом, центр цивільної оборони з прилеглим шпиталем, що частково знаходився під землею, теж зазнав бомбового удару. На нього було скинуто близько 8-10 бомб.

За словами доктора Абдель Хей Теннарі, який лікував 22 жертв нападу, симптоми відповідають симптомам впливу зарину. За повідомленнями, у пацієнтів, які отримали антропін і пралідоксім, які є протиотрутою від зарину, приблизно за годину медичний стан стабілізувався.

Розслідування злочину.

Після хімічної атаки, медичні експерти та рятувальники у костюмах хімічного захисту зібрали зразки грунту і тканин та відправили на дослідження в лабораторії. Першими результати досліджень оголосило Міністерство охорони здоров'я Туреччини, 6 квітня 2017 р. Турецькі експерти, які займалися розтином загиблих, довели, що смерть настала від впливу на організм нервово-паралітичної речовини зарин. 11 квітня 2017 р. міністр охорони здоров'я Туреччини Реджеп Акдаг підтвердив наявність у крові і сечі постраждалих ізопропілового ефіру фтор ангідриду метилфософонової кислоти, що є метаболітом зарину.

Другий факт підтвердження хімічної атаки надала Організація заборони хімічної зброї. 13 квітня 2017 р. ОЗХЗ заявила, що проведений британськими вченими аналіз забраних на місці атаки зразків показав наявність у них зарину. 19 квітня 2017 року британська делегація до ОЗХЗ заявила, що генеральний директор організації Ахмет Узюмджю підтвердив застосування зарину або подібної речовини. Тобто, незалежно один від одного до однакового висновку дійшли лабораторії в Туреччині та Великій Британії.

Біологічні зразки з трьох жертв атаки зібрані під час їх аутопсії були проаналізовані у двох сертифікованих лабораторіях. Ще дві сертифіковані лабораторії провели аналіз біологічних зразків, зібраних у сімох жертв атаки, які вижили. Всі ці аналізи підтвердили вплив на жертв зарину або подібної на нього речовини.

26 квітня 2017 р. міністерство закордонних справ Франції оприлюднило доповідь, в якій підтвердило застосування зарину в атаці на Хан-Шейхун, поклавши відповідальність на режим Асада. Французьким фахівцям вдалось взяти аналізи ґрунту та крові постраждалих ще в день атаки. Вони довели наявність зарину та домішок у складі діізопропилу метилфосфонату (DIMP), який утворюється в процесі синтезу зарину із ізопропанолом та дифлуоридом метилфосфонату (DF), та уротропіну (гексаміну), який сирійські військові хіміки використовують як стабілізатор зарину.

Через цілий рік після події, 30 січня 2018 р. агенція Ройтерз повідомила, що результати хімічних аналізів в лабораторіях ОЗХЗ встановили зв'язок між хімічними атаками в Гуті, Хан-Шейхуні та Хан аль-Ассал (Алеппо, сталась в березні 2013 року). У всіх зразках були виявлені ті самі маркери, що і в отруйних речовинах з арсеналу сирійської армії.

Реакція Європи та США

Після проведення хімічної атаки сесія Ради Безпеки ООН одностайно оголосила про необхідність проведення розслідування з приводу нападу. Президент США Дональд Трамп та міністр закордонних справ Великої Британії Борис Джонсон звинуватили в нападі сирійського диктатора Башара Асада. Згідно з результатами розслідування атака була здійснена урядовими силами з використанням радянських військових бомб KhAB-250.

30 червня 2017 р. була оприлюднена доповідь ОЗХЗ, в якій було підтверджено, що в Хан-Шейхуні стовідсотково був використаний зарин або подібна до нього нервово-паралітична отруйна речовина. З такими результатами була змушена погодитися навіть Росія, представники якої зазначили, що у них немає підстав не довіряти висновкам організації.

6 вересня 2017 р. Комісія ООН з розслідування подій у Сирії оголосила, що на основі «значного обсягу інформації» відповідальним за газову атаку, яка забрала життя 83 осіб, є уряд Сирії та особисто президент Башар аль-Асад.

Башар Асад діяв НЕ САМ.

Володимир Путін та підтримуваний ним режим Ассада розпочали кампанію дезінформування з метою приховування своєї відповідальності за хімічну атаку. Речник МЗС Росії Марія Захарова назвала хімічну атаку «провокацією», а доступні відео свідків з місця подій «постановочними». Проте, на думку багатьох політологів опозиція не мала можливості бездоганно сфабрикувати таку велику кількість відео матеріалів. Тим більше, дані міжнародних медичних лабораторій та лікарень в Туреччині, опозиція точно не мала змоги підробити.

Далі уряд Путіна почав наполягати на тому, що масове отруєння відбулось внаслідок витоку речовини після авіаудару сирійських літаків по сховищу зброї «терористів» в східному передмісті Хан-Шейхун. Однак, ця версія була спростована представником сирійських ВПС в інтерв'ю російським державним ЗМІ, а також даними з супутникових знімків, з яких випливає, що епіцентр хімічної атаки знаходиться навколо кратера від вибуху боєприпасу посеред вулиці на півночі міста. Крім того, названий час атаки — 11:30-12:30 за місцевим часом, щонайменше на 4 години пізніший за перші повідомлення свідків і журналістів про хімічну атаку.

Журналіст видання Guardian Карім Шахін, перший журналіст, який відвідав Хан-Шейхун після нападу, оглянув приміщення, які російська пропаганда назвала «сховищем зброї терористів», але знайшов там лише закинуті й покриті шаром пилу елеватори без жодних ознак зберігання в них ані звичайної, ані хімічної зброї. За словами мешканців міста, вони були пошкоджені в повітряних нальотах ще шість місяців до хіматаки і відтоді ними ніхто не користувався.

На засіданні 19 квітня 2017 року директор департаменту МЗС РФ з питань нерозповсюдження та контролю над озброєннями Михайло Ульянов намагався довести «колегам» постановочний характер оприлюднених відео. Йому вдалось віднайти кадри, на яких діти-жертви атаки були показані з розширеними зіницями, а воронка від вибуху має характер непритаманний авіаційній бомбі або ракеті. Проте репутація Росії сама за себе говорила..

Відповідь США на використання хімічної зброї.

У відповідь на хімічну атаку, 7 квітня 2017 року, ВМС США здійснили ракетний удар по авіабазі Шайрат. Об'єктами стали сирійські заправна і логістична інфраструктура, бункери зі зброєю, системи ППО і радари.

12 квітня 2017 року відбулось засідання Ради Безпеки ООН. Запропонована Францією, Великою Британією, та Сполученими Штатами резолюція засуджувала «використання хімічної зброї в Сирії, зокрема, в атаці на Хан-Шейхун». Також документ закликав уряд Сирії виконувати всі відповідні рекомендації Організації із заборони хімічної зброї (ОЗХЗ), місії з встановлення фактів, та механізму спільних розслідувань ОЗХЗ-ООН. Проте резолюція не була ухвалена через вето постійного члена РБ ООН — Російської Федерації.

24 квітня 2017 р. Управління з контролю за іноземними активами (OFAC) Міністерства фінансів США ввело санкції стосовно 271 працівників Сирійського дослідницького центру (SSRC), причетних до виготовлення зброї масового ураження для сирійського режиму. Вважається, що всі вони щонайменше з 2012 року працювали над програмою створення хімічної зброї. Проте зважаючи на наслідки атаки на Думу 7 квітня 2017 р., бачимо що санкції ні на Асада, ні тим більше на Путіна не вплинули….