Операція “Сонце” – “Дивна війна” Туреччини у Північному Іраці 2007-2008

Операція “Сонце” – “Дивна війна” Туреччини у Північному Іраці 2007-2008

У цій статті я спробую розповісти про один з епізодів  затяжного Курдсько-турецького конфлікту, який тягнеться з 1984 р. і є незавершеним. Активні бої продовжуються в сирійському Афріні та на околицях, але ми з вами повернемося в період коли відбувалася одна з найбільш масштабних військових операцій ЗС Туреччини на території Іраку – операція “Сонце”.

Після того як 15 лютого 1999 р. американські та ізраїльські спецслужби заарештували на території Кенії лідера Робітничої партії Курдистану (РПК) Абдуллу Оджелана, курдські бойовики припинили спротив турецькій владі і до 2005 р. не здійснювали ніяких активних дій. Боротьба РПК за незалежність Курдистану пішла на різкий спад. Однак у 2005-2006 рр. все змінилося – курди знову активізувалися. Вони почали здійснювати диверсійні напади на турецькі прикордонні війська, використовуючи бази на півночі Іраку.

Ця активізація була пов’язана з операцією США проти Іраку. Поки американці воювали проти Садама Хусейна, центральна влада в Іраці настільки послабилася що уряд уже не міг утримувати різні опозиційні та терористичні організації у покорі. Іракська влада втратила контроль над Іракським Курдистаном, північчю країни. І курди вирішили поновити боротьбу за свою державу з атак на іракські та турецькі війська.

З посиленням набігів на кордон, турецький парламент, 17 вересня 2007 р. прийняв закон який дозволяв використання регулярної турецької армії для проведення операцій за межами країни, терміном на три роки. Після цього турецькі ВПС здійснили декілька авіаударів по імовірних базах РПК, але сухопутні операції не проводилися.

У відповідь на удари турецьких літаків, в жовтні 2007 р. курдські бойовики здійснили напад на турецьких військових у прикордонних з Іраком територіях. 7 жовтня 2007 р. у провінції Ширнак, в курдську засідку, потрапили турецькі військові. Загибель у засідці 7 жовтня 2007 р. стала найвищим показником смертності турецьких військовослужбовців за останні десятиліття, що спричинило поширене громадське обурення. У наступні дні після засідки в турецькій пресі домінували фото забитих солдатів та фотографії їхніх похорон, занедбаних родичів. Всі померлі були призовниками з бідних анатолійських сімей, деякі із них – етнічні.

У відповідь на вбивство солдат, Туреччина стягнула до кордону з Іраком 50-60 тисяч військових, а турецькі спецназівці почали переходити іракський кордон для підготовки розвідданих. Стало очевидно що Генеральний штаб ЗС Туреччини готує масштабну наземну операцію.

16 грудня 2007 р. турецькі літаки F-16 завдали потужних ударів по передових базах РПК у горах Кандиль. Повітряна операція проводилась на протязі трьох годин, з 01.00 до 04.15. Удари здійснили і у районах Зап, Аясин і Харкук. Якщо стежити за іракськими ЗМІ то від цих ударів загинула тільки одна жінка. Скільки загинуло курдських бойовиків і чи взагалі хтось з них загинув невідомо. Поки тривали удари на кордоні з Іраком сконцентрувалися 100 тисяч турецьких військових. Тоді як у курдів на півночі Іраку було близько 3500 бойовиків.

18 грудня 2007 р. ЗС Туреччини почали вторгнення на територію Іраку, заявивши про проведення антитерористичної операції проти членів РПК. Першими перейшли кордон 300 турецьких солдат у горах Галераш. Вони змогли просунутися на 2-3 км вглибину, не зустрічаючи спротиву. Розвідувальна операція тривала 15 годин. Після неї почався рух регулярних турецьких частин на іракську територію.

4 січня 2008 р. ВПС Туреччини знову завдали бомбових удар по 70 курдських об’єктах, силами в 5 літаків. Було знищено декілька курдських укриттів в районі Авазін-Басян та Хакурк.

21 лютого 2008 р турецька армія продовжила наземну операцію проти курдських баз. Руху сухопутних частин передувала потужна авіа та артилерійська підготовка. Після 8 годин обстрілів артилерією та літаками кордон з Іраком перейшли 10 тисяч турецьких солдат. За перші дні боїв їм вдалося вбити десятки курдських бойовиків. Курдські джерела повідомляли що турки втратили 20 солдат убитими а їх втрати більше 80. Також, курди стверджують, що змогли підбити вертоліт “Кобра” ВПС Туреччини. Зважаючи на втрати, один з польових командирів курдів, Бахоз Ердал, 24 лютого 2008 р. розіслав відозву до курдського населення із закликам повстати проти турків: “Якщо вони хочуть знищити нас, - наша молодь має зробити життя у їх містах неможливим!!”.

Через два дні після початку наземної операції, турки почали виводити з Іраку перші військові підрозділи. До кінця дня 25 лютого 2008 р. турецька армія змогла просунутися  на 25 км в глибину Північного Іраку, до опорних баз РПК. Турецькі ЗМІ заявили що було убито 153 бойовиків РПК і загинуло 17 турецьких військовослужбовців. Туреччина підтвердила факт про збитий вертоліт, але заявила що причини його падіння невідомі.

29 лютого 2008 р. президент Туреччини Абдуллах Гюль заявив про завершення наземної операції на території Іраку і поверненні військ на свої бази.

“Дивна війна” в Іраці, як її прозвали деякі політологи для турецької армії закінчилася. Та чи принесла ця операція повну перемогу над курдами? Ні. Вона лише послабила їх. Курди перестали тривожити турецький кордон, але нездатність іракської влади придушити їх опір на своїх територіях та взяти під контроль північ, сприяла в подальшому тому, що курди відновили бойові дії в 2013 р. На зовнішньополітичній арені Туреччина домоглася цією операцією лише критику у свою адресу та протести проти турецьких дій на території суверенного Іраку.