Революція у Вірменії (2018)

Протести у Вірменії були спровоковані політикою президента Сержа Саргсяна. На вищій державній посаді він перебував з 9 квітня 2008 року до 9 квітня 2018 року. До цього, лідер вірменського політичного життя, 15 років обіймав посади міністра оборони, міністра внутрішніх справ, міністра національної безпеки та прем’єр-міністра. Влада була улюбленою стихією Саргсяна і від неї він не планував відмовлятися, шукаючи легального шляху утримати її у своїх руках. Такий варіант був! Досвідчений політик вирішив особисто ініціювати конституційний референдум у 2015 році, на якому було вирішено перетворити Вірменію на парламентську республіку. За такої форми державного устрою основні владні повноваження перебувають не у руках президента, а в віданні прем’єр-міністра країни. Залишалося тільки дочекатися закінчення президентського терміну.

Після закінчення президенства Серж Саргсян був висунутий на посаду прем’єр-міністра Вірменії – це викликало різке несприйняття з боку вірменської опозиції, зокрема партій “Громадянський договір” та “Вихід” (Елк). 31 березня - з Гюмрі стартував двотижневий марш на Єреван під назвою «Мій крок». Опозиція вдалася до випереджувальних дій. Ще до офіційного висунення на посаду Саргсяна були організовані народні протести проти влади колишнього президента.

11 квітня - представники опозиційного блоку партій «Елк» запалили фаєри в залі засідань парламенту Вірменії в знак протесту проти призначення Саргсяна прем'єр-міністром. Ця акція символізувала те, що протести перенеслися з вулиць до парламенту та державних будівель. Для того щоб привернути до протестів ще більше уваги, 13 квітня - опозиціонери та члени «Громадського договору» перекрили центр Єревану, а разом з ним інші вулиці. Потім вони почали цілодобові протести з встановленням наметів. Демонстранти заявили про намір продовжувати блокування та акції до тих пір, поки Серж Саргсян не відмовиться піти з уряду. Цього ж дня, до опозиційних акцій приєдналися студенти - група студентів ЄДУ оголосила про початок страйку.

Незважаючи на загрозу подальшого розвитку протестів, 14 квітня Республіканська партія Вірменії та "Дашнакцутюн" запропонували на пост прем'єр-міністра Сержа Саргсяна. Це стало приводом до ще більшого народного невдоволення – всі розуміли той факт що Саргсян не збирається здаватися.

15 квітня 2018 року вірменські протестувальники блокували площу Франції в Єревані та перекрили вулицю Абовян, де розпочали сидячий страйк. Офіційним керівником протестних акцій виступив Нікол Пашинян. Лідер протесту з прихильниками перекрив перехрестя проспекту Івана Баграмяна і Московської вулиці. Пізніше опозиціонери маршем пройшли по вулиці Гераци і Налбандяна прямо повз будівлю поліції Вірменії. Це був останній день коли акції носили виключно мирний характер і обійшлися без зіткнень протестувальників з загонами правопорядку.

16 квітня 2018 року біля будівлі Національних зборів Вірменії, на проспект Іваана Баграмяна почалися заворушення. Поліція вирішила рішуче виступити для ліквідації порушень порядку на вулицях столиці. Протестуючі на чолі з опозиційним депутатом Ніколом Пашиняном, лідером протесту, спробували прорватися крізь поліцейський кордон в будівлю. Здійснити це не вступаючи в сутички з поліцейськими було неможливо. В результаті заворушень 29 демонстрантів постраждали, а в єреванський медичний центр з осколковими пораненнями різної тяжкості були доставлені троє поліцейських і депутат Пашинян.

Пашинян знову приєднався до демонстрантів після того, як отримав в лікарні першу медичну допомогу. Поранення отримав також член опозиційного руху «Мій крок» Ален Симонян. У відповідь на заворушення поліція простягнула колючий дріт і застосувала проти демонстрантів шумові гранати і сльозогінний газ. Також протестувальники перекрили автомобілями рух по Київському мосту, по мосту на Ленінградській вулиці, а активісти протягом кількох хвилин блокували рух на станціях метро «Площа Республіки» і «Молодіжна».

Незважаючи на масові зіткнення цього дня, правляча коаліція, що складається з партій Республіканська партія Вірменії та «Дашнакцутюн» все таки висунули кандидатуру екс-президента країни Сержа Саргсяна на пост прем'єра. В цей же час Генеральна прокуратура порушила кримінальну справу за частиною 1 і 2 статті 225 КК Вірменії «Організація масових заворушень, що супроводжувалися насильством, погромами, підпалами, знищенням або пошкодженням майна, застосуванням вогнепальної зброї, вибухових речовин або вибухових пристроїв або наданням збройного опору представникові влади».

17 квітня 2018 року, вночі, протестуючі заблокували площу Франції в центрі Єревана, встановили там намети, дров'яні печі і організували пункт роздачі їжі та напоїв для тих, хто проведе ніч на вулиці. В результаті залишилися блокованими п'ять ключових перехресть (перехрестя вулиць Туманяна і Абовяна, проспекту Маштоца і вулиці Амірян та ін.). У цей день повідомлялося про 80 затриманих поліцією в Єревані. Лідер протестуючих в Єревані Нікол Пашинян оголосив про початок «оксамитової революції» в країні, після того як Серж Саргсян був призначений прем'єр-міністром.

З самого ранку революціонери заблокували під'їзди до будівлі парламенту в столиці. Також почалася хода  центром міста, під час якої, в різних районах відбулися локальні сутички з поліцією. Протягом дня були блоковані будівлі Генпрокуратури, Центрального банку, Касаційного суду, Комітету державних прибутків і новий урядовий корпус. Увечері 17 квітня розпочався мітинг в центрі Єревана на площі Республіки, на якому Нікол Пашинян оголосив про створення Революційного комітету. Він закликав прихильників знову вийти на вулиці 18 квітня в 10 годин і продовжити перекриття доріг, шосе і блокувати відомчі будівлі.

18 квітня продовжилися протести в Єревані. Поліція спробувала розігнати і провести затримання демонстрантів на площі Франції. В результаті було затримано 66 революціонерів. У відповідь протестуючі протягом дня блокували ключові вулиці. Повідомлялося про затримання за день 84 людей. З підтримкою протестуючих виступив музикант Серж Танкян. Нікол Пашинян закликав Танкяна і шансоньє Шарля Азнавура приїхати до Вірменії для забезпечення безкровного ходу змін. Увечері на площі Республіки пройшов мітинг, а після закінчення відбулася хода до резиденції прем'єр-міністра.

19 квітня з самого ранку протестувальники заблокували будинок Уряду, протягом дня в Єревані тривали ходи, а ввечері знову відбувся мітинг на площі Республіки. Більше 120 демонстрантів були затримані поліцією за день.

20 квітня лідер протесту Нікол Пашинян закликав вірмен в Єревані до транспортної блокади. Після початку блокади було затримано 16 осіб. Демонстранти блокували вулиці по всьому Єревану та в центрі Гюмрі, блокуванню піддалися також міжміські траси, зокрема Єреван-Абовян, а також магістраль, що веде до міжнародного аеропорту Звартноц. Протестуючі блокували автомобіль міністра оборони Вірменії Вігена Саркісяна, але служба безпеки, застосувавши силу, відтіснила людей. В результаті за весь день в Єревані було затримано 233 людини. Президент країни Армен Саркісян закликав сторони до діалогу . Із закликом сісти за стіл переговорів виступив також перший віце-прем'єр Вірменії Карен Карапетян. Увечері за традицією почався мітинг з вимогою відставки прем'єра. Лідер протестуючих Нікол Пашинян заявив, що діалог з владою можливий тільки з питань термінів відставки Саргсяна і формування тимчасового уряду.

21 квітня, внаслідок посилення активності демонстрантів, протести і зіткнення з поліцією продовжилися. Демонстранти почали ходу з околиці столиці, району Нор-Норк, і дійшли до центральної площі Республіки. Увечері на площі Республіки відбувся мітинг. Весь день учасники протесту блокували вулиці в Єревані, а ввечері всі знову зібралися на мітинг, що відбувався на площі Республіки. Всього за день поліцією було затримано більше 100 осіб, в тому числі один з лідерів руху Армен Григорян. Його затримали за звинуваченням у кримінальній відповідальності за організацію масових заворушень. Крім того, Служба національної безпеки Вірменії повідомила про затримання шести осіб, нібито за підозрою в підготовці вибухів і чиненні тиску на державні органи, для того, щоб домогтися виконання ними конкретних вимог. Близько 19 години президент Вірменії Армен Саркісян прибув на площу Республіки, де зустрівся з лідером протестів Ніколом Пашіняном. У той же час прем'єр-міністр країни Серж Саргсян заявив, що готовий піти у відставку після врегулювання проблеми Карабаху. За словами Саргсяна, він зайняв пост прем'єр-міністра через складну геополітичну обстановку в регіоні.

22 квітня о 10.00 в готелі Маріотт  пройшли переговори лідера опозиції та прем'єр-міністра країни. Пашинян наполягав на обговоренні термінів відставки прем'єра, на що Саргсян заявив, що опозиційна фракція Елк, яку представляє Пашинян, набрала 7-8% голосів і не має права говорити від імені народу, після чого зірвав переговори, покинувши зустріч. Пашинян у відповідь закликав прихильників з подвоєною силою продовжити акції громадянської непокори.

Після затримання Нікола Пашиняна, поліція почала жорстокий розгін і затримання учасників протесту, сім людей були поранені. Член правління партії Громадянський договір, депутат Сасун Мікаелян закликав присутніх не рухатися з місця, вийти на вулиці і боротися за звільнення Пашиняна. Після звернення Мікаєлян також був затриманий, а разом з ним затримані депутат Арарат Мірзоян. Генеральна прокуратура Вірменії висунула затриманим депутатам звинувачення в організації і проведенні незаконних масових зібрань. За день 280 демонстрантів були затримані поліцейськими столиці.

Увечері був затриманий член правління партії Громадянський договір Тигран Авінян. Поліція Єревана заблокувала площу Республіки з метою недопущення проведення мітингу, запланованого на вечір. Проте протестувальники продовжили ходу по місту. Співачка Ерна Юзбашян, засновник і виконавчий директор музичного центру «каденс» Ніка Бабаян, кінорежисер Рубен Гіні і актор Мкртич Арзуманян відмовилися від звання «Заслужений артист Республіки Вірменія» в знак протесту проти застосування сили поліцією проти беззбройних і мирних людей. Увечері на площі Республіки під керівництвом члена правління партії Громадянський договір, тимчасового координатора руху “Мій крок” Алена Симоняна відбувся мітинг, на якому зібралося близько 160,000 чоловік. Представник партії  Громадянський договір Рубен Рубенян заявив, що 23 квітня о 8:15 продовжаться мирні децентралізовані акції, які за традицією завершуватися вечірнім мітингом.

23 квітня акції протесту продовжилися в різних районах Єревана. Одна з демонстрація почалося біля Єреванського державного університету. Інші демонстранти вийшли на проспект Баграмяна та вулицю Орбелі, частина протестувальників розташувалася в районі Ачапняк, ще одна група активістів - на перехресті вулиць Корюн і втрачав. Учні зібралися на мітинг також біля Єреванського державного медичного університету імені Мхитара Гераци. До ходи приєдналися військові, студенти вищих медичних навчальних закладів і священнослужителі. Працівниці швейної фабрики “Глорія”  оголосили страйк. Міністр оборони республіки Віген Саркісян пригрозив, що армія Вірменії може бути залучена до вирішення внутрішньодержавних проблем, але тільки в разі оголошення надзвичайного режиму в країні. Письменниця Наріне Абгарян виступила з підтримкою протестуючих по всій Вірменії. Вона звинуватила прем'єр-міністра Саргсяна в позбавленні її батьків надії після арешту опозиційних депутатів і заявила, що готова зробити тисячу кроків, щоб відкинути Сержа.

Під тиском подій що розгорталися, 23 квітня прем'єр-міністр Серж Саргсян подав у відставку. З єреванського СІЗО відпустили раніше затриманих опозиційних депутатів. Тимчасово виконуючим обов'язків глави уряду став перший віце-прем'єр Карен Карапетян.

“Нікол Пашинян мав рацію. Я помилився. У ситуації, що склалася, у ситуації є кілька рішень, але ні на одне з них я не піду. Це не моє. Я залишаю посаду керівника нашої країни ... народний рух виступає проти мого перебування на цій посаді, я виконую вашу вимогу. Миру, гармонії і логіки нашій країні”, - йдеться в заяві Сержа Саргсяна. Уряд пішов у відставку, президент її прийняв.

На 25 квітня 2018 року було заплановано переговори Нікола Пашиняна та в.о. голови уряду Вірменії Карена Карапетяна. Проте 24 квітня Пашинян сказав, що переговори скасовані, тому що формат переговорів визначався в односторонньому порядку Карапетяном. Пашинян також висунув вимогу до Республіканської партії (РПВ) відмовитися від влади, передати її народу і провести дострокові парламентські вибори. Оскільки домовленості не були досягнуті, революція продовжилася.

25 квітня відновилися акції протесту в Єревані. Протестуючі знову перекрили головні дороги столиці. Поліцейські почали стягувати спецтехніку і колючий дріт в центр міста. Лідер найбільшої опозиційної партії “Процвітаюча Вірменія” Гагік Царукян закликав прихильників підтримати протести та вийти на вулиці. Підтримку висловила також партія Спадщина. Тиск на уряд був неймовірним, тому виконуючий обов'язки прем'єра Вірменії Карен Карапетян запропонував провести в країні дострокові парламентські вибори. У свою чергу Нікол Пашинян заявив, що вибори необхідно проводити при новому тимчасовому уряді, щоб знову не допустити фальсифікацій. У разі, якщо влада наважиться провести вибори, опозиція буде їх активно бойкотувати: не брати участь і блокувати виборчі дільниці. Поліція була змушена взяти під охорону будівлю РПВ в Єревані. Протестувальників підтримали депутати фракції “Дашнакцутюн” Сурен Манукян та Андранік Карапетян. До цього моменту до блоку Пашиняна “Елк” примкнула “Процвітаюча Вірменія”/ Для обрання прем'єром кандидата від опозиції їм необхідно було отримати 53 голоси.

Передчуваючи зміни, партія Дашнакцутюн  вийшла з коаліційного договору з РПВ. В результаті на стороні Нікола Пашиняна виявилося 47 депутатів. Блок Елк висунув його кандидатом в прем'єр-міністри країни. У Раді старійшин Єревану фракція Елк зажадала відставки мера Тарона Маргаряна. Пашинян заявив на вечірньому мітингу, що Карапетян хотів ввести надзвичайний стан.

26 квітня правляча партія РПВ на чолі з Сержем Саргсяном заявила про готовність до переговорів без попередніх умов. Голова Національних зборів Вірменії Ара Баблоян заявив, що 1 травня буде скликано спеціальне засідання парламенту з питання обрання прем'єр-міністра. В цей же день в Єревані продовжилися мітинги. Протестуючі блокували дороги міста, зокрема міст на півночі столиці, а також будівлю парламенту та резиденцію прем'єра. Нікол Пашинян закликав прихильників тимчасово припинити блокувати дороги і зосередитися на вирішенні питання великої кількості автомобілів без номерів або з закритими номерами, які порушують правила дорожнього руху. ЗМІ повідомили, що Республіканська партія Вірменії (РПВ) прийняла рішення висунути в якості кандидата на виборах прем'єра Карена Карапетяна. Однак віце-спікер парламенту і член виконавчого органу РПВ Едуард Шармазанов не підтвердив цю інформацію.

27 квітня заплановані переговори Пашиняна і Карапетяна знову не відбулися. Опозиція прибула в Гюмрі на мітинг.

28 квітня кандидатуру Нікола Пашиняна на пост прем'єра вирішили підтримати 3 з 4 партій, що мали місця в парламенті (Елк, Процвітаюча Вірменія та Дашнакцутюн). Правляча партія (РПВ) відмовилася висувати свого кандидата в прем'єр-міністри країни. Раніше партія визнала своєю помилкою монополізацію влади в Вірменії.

29 квітня протестуючі, продовжуючи тиск на уряд, перекрили головні дороги Єревана, а ввечері відбувся мітинг на площі Республіки.

30 квітня Нікол Пашинян був проголошений єдиним кандидатом на пост прем'єр-міністра. 1 травня він заявив, що в цей день РПВ вирішила провалити вибори прем'єр-міністра в парламенті і закликав людей вийти на вулиці. Він був правий! На спеціальному засіданні Національних зборів кандидатура Пашиняна була відхилена 55 голосами. За кандидатуру Пашиняна проголосували лише 45 депутатів. У відповідь на це, на мітингу Пашинян оголосив про початок з 2 травня блокади аеропортів і доріг, закликавши до страйку учнів і працівників.

3 травня вівся збір підписів депутатів парламенту за кандидата Пашиняна. В результаті до вечора було зібрано 41 підпис, при необхідних 35.

8 травня Нікол Пашинян в Національних зборах (парламенті) Вірменії був обраний прем'єром. За нього проголосували 59 депутатів, проти – 42. У Вірменії було оголошено вихідний.