Операція "Щит Єфрату" 2016-2017

Операція “Щит Єфрату” 2016-2017

На південно-східних кордонах Туреччини в 2015 р. знову відновилося протистояння між курдами та турками. Робітнича партія Курдистану (РПК) розпочала активні партизанські напади, спрямовані проти ЗС Туреччини та поліції. Основною метою боротьби курди проголосили досягнення власної незалежності. Для турецького уряду та президента Реджепа Таїпа Ердогана спалах партизанщини не став не сподіванкою. Одразу були прийняті заходи для стримання курдського сепаратизму. 

Для протидії курдам на північ Іраку були введені турецькі регулярні частини та завдані авіаудари по імовірних військових базах бойовиків РПК. Але проблема ускладнювалася тим фактом, що курдський етнос розселений не тільки в межах південних вілаєтів Туреччини та території Північного Іраку, а й на півночі Сирії. Тому, щоб зупинити набіги курдських бойовиків, ЗС Туреччини необхідно було знешкодити їх бази як у Іраці, так і у Сирії.

 Військова операція у цьому напрямку давно розроблялася Генеральним штабом ЗС Туреччини, через те що на півночі Сирії загрозу для безпеки Турецької республіки становили не лише курди а й терористи Ісламської держави (ІДІЛ). 

Прелюдією до початку запланованої військової операції став ультиматум турецької влади до курдських партизан Північної Сирії – відійти на схід від річки Єфрат. У випадку ігнорування вимог, зазначалося, що ЗС Туреччини готові завдати авіаційні та сухопутні удари по Північній Сирії. Вслід за лідерами країни, президентом Реджепом Ердоганом та прем’єр-міністром Біналі Йилдиримом, міністр оборони Турецької республіки Фахрі Ишик заявив що сухопутна операція ЗС Туреччини не є територіальною анексією, а має на меті лише забезпечити стабільність на сирійсько-турецькому кордоні. Хоч весь світ розумів, що головним завданням турецької армії є передусім витіснення курдів за Єфрат, задля уникнення їх партизанських набігів на прикордонні турецькі війська.

Витіснення курдів з північних областей Сирії було питанням складним, оскільки Сполучені Штати Америки розглядали курдів як потенційних союзників у боротьбі із зростанням впливу ІДІЛ. Зрозуміло, що США були  не в захваті від військової акції проти курдів і неодноразово закликали Туреччину зосередитися на боротьбі з ІДІЛ та укласти перемир’я з РПК. Однак, у відповідь на протести США, 29 серпня 2016 р. заступник прем’єр-міністра Нуман Куртулмуш заявив: "Туреччина здійснить все аби лише не допустити появи територіального коридору між іракськими та сирійськими базами курдів". А, щодо протестів, проти цього з боку США, то тут із заявою виступив турецький міністр по справах з ЄС, Омер Чалик. Він відкритим текстом сказав: «Ніхто в світі не має право вказувати Турецькій республіці з якими терористами воювати а з якими ні».

Через декілька місяців після цієї заяви у ЗМІ з’явилася промова президента Реджепа Ердогана, від 29 листопада 2016 р., який виступив з різкою критикою режиму сирійського президента Башара Асада і заявив що ЗС Туреччини готові закінчити правління жорстокого тирана. Ердоган у своїй промові сказав наступні речі: “За моїми оцінками, близько 1 млн осіб загинули в Сирії. Ці смерті все ще продовжуються – помирають жінки, діти і чоловіки. Де ООН? Що вона робить? Ми терпіли, але в кінці кінців повинні були ввійти в Сирію разом із “Вільною сирійською армією”. Чому ми це зробили? У нас немає притензій на сирійську землю. Ми там для встановлення справедливості. Ми ввійшли туди для закінчення правління тирана Асада”. Реджеп Ердоган додав до антикурдських та антиІДІЛівських завдань ще й свою антиасадівську позицію під час проведення цієї операції. Очевидно, що Турецька республіка  переслідувала свої цілі, про які стане зрозуміло тільки після завершення сирійського конфлікту...

Прискорив початок запланованої турецької операції теракт що стався у місті Газіантеп  20 серпня 2016 р. Під час весілля в місті терорист у віці від 12 до 14 років підірвав вибуховий пристрій (існує версія що підірвали пристрій дистанційно) і в результаті вибуху 30 осіб загинули а 94 були поранені. Ні РПК, ні ІДІЛ не взяли на себе вину за теракт. Але для керівництва Турецької республіки їх признання не мало суттєвого значення. Удар по сирійських курдах та бойовиках ІДІЛу став неминучим. 

22 серпня 2016 р. сухопутні війська ЗС Туреччини почали артобстріл із САУ позицій курдів та ісламських терористів. Попередньо, в цілях безпеки, турецький уряд організував евакуацію турецького населення з міста Керманшах. Основний удар, за планом операції, турецькі війська мали завдати по місту Джераблус, через яке були зафіксовані пересування ісламських бойовиків у напрямку турецького кордону. Розвідка Туреччини доповідала, що 20 серпня 2016 р. у Джераблус прибула автоколона з 50 вантажівок із середнім та важким озброєнням. Вранці 24 серпня 2016 р. турецькі ВПС виконали удар по позиціях ІДІЛ у Джераблусі, скинувши бомби на 11 намічених цілей. Вслід за авіацією через кордон рушили турецькі танки. Вони об’єдналися із сирійськими опозиційними військовими частинами і завдали удар по Джераблусу із суші. Через декілька годин після початку наступу турецька армія зайняла населений пункт Таль-Катія, вибивши звідти терористів ІДІЛ. Бойовики зрозуміли що в них немає сил оборонятися проти переважаючих сил ворога і почали покидати місто, рухаючись у бік міста Ель-Баб. Спостерігаючи за швидким наступом, представники США, заявили турецькому уряду ніби вони готові надати повітряне прикриття для удару проти ІДІЛ, але тільки якщо турки не атакуватимуть курдів. Ердоган відмовився від пропозицій.

 Наступним об’єктом  турецького удару стали сирійські курди. 28 серпня 2016 р. турецькі ВПС здійснили авіаудар по їх поселеннях біля Джераблусу. Одразу, у турецьких ЗМІ, з’явилися повідомлення про вбитих курдських бойовиків та імовірні жертви серед цивільних.

Станом на 29 серпня 2016 р. турецька армія вийшла на запланований рубіж, на північ від Манджибу, до Єфрату, де були поселення курдів. Цього ж дня, Міністерство іноземних справ Туреччини висунуло новий ультиматум для курдського населення з вимогою негайно перейти на лівий берег річки Єфрат. 

3 вересня 2016 р. біля містечка Ель-Раї (провінція Халеб) кордон перейшли ще 20 турецьких танків Leopard та 5 БТРів. Вони вдарили по місцевих позиціях ісламських терористів - після чого наступ на деякий час призупинився. За повідомленнями Генерального штабу ЗС Туреччини: "турецькі війська зайняли населені пункти Увайшийвх, Талл Атіях, Джуббан і ель-Ейюбіях". 

Інтенсивні бойові дії не велися, але стратегічний наступ турецька армія не стала зупиняти. Найбільшою невдачею турків став невдалий наступ на місто Ель-Баб, під час якого ЗС Туреччини понесли втрати у людях і техніці. Проте основне завдання, яке ставилося армії, було виконано – курдські території були розділені на північно-західний та північно-східний анклави. Після цього автономна одиниця населена курдами на кордоні між Сирією і Туреччиною стала неможливою. Курди були витіснені на лівий берег Єфрату, а турецька армія взяла під контроль територію між містом Азаз та річкою Єфрат. Буфер, за допомогою якого турки прагнули забезпечити свій кордон від набігів курдів було утворено. Бойовики, що раніше контролювали ці території були вибиті звідси. 

23 лютого 2017 р. ЗС Туреччини та сирійська опозиція нарешті змогли взяти під свій контроль місто Ель-Баб, вибивши звідти ісламських терористів. 

До 9 березня 2017 р. Туреччина звільнила від бойовиків ІДІЛу всі околиці Ель-Бабу. Враховуючи ці успіхи, турецький президент Реджеп Таїп Ердоган, 29 березня 2017 р. заявив про успішне завершення Операції ‘Щит Єфрату”. Але, спокій це північно сирійським землям не принесло. Уже в червні 2017 р. сутички між турецькими військами та курдськими бойовиками продовжилися у провінції Халеб, неподалік міста Афрін.

Дії Туреччини в даному регіоні сприяли погіршенню її стосунків із Російською федерацією. Російський міністр зовнішніх справ Сергій Лавров підтримав позицію сирійських курдів і заявив, що операція турків була лише прикриттям для захоплення територій. Росія та курди звинуватили Ердогана у таємних домовленостях з ІДІЛ та підтримці міжнародного тероризму. 

США залишилися і надалі при своїй попередній позиції. Підтримуючи сирійську опозицію й курдів для протидії військам Башара Асада та терористам з ІДІЛ, американці прагнуть не зіпсувати відносини з Анкарою, цим самим відправивши Ердогана у обійми Росії, яка останнім часом готова прийняти в себе будь кого, хто проголосить себе ворогом Вашингтону.